Вітаю,друзі, Вас на моєму блозі.Сподіваюсь, мій блог буде для Вас корисним.

субота, 23 листопада 2013 р.

Завдання на конкурс з української мови

Завдання для другого етапу ХІV Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика 3 клас 1.Запишіть речення в такій послідовності, щоб утворився текст. Доберіть заголовок і запишіть перед текстом. Допишіть ще 2-3 речення. Дзвінко співають птахи, дзюркочуть попід деревами струмочки. Радісна, гомінка і пахуча весна. Теплий вітер пробігає у верховітті. … (10 балів) 2.Запишіть слова за алфавітом, поставте наголос. Зошит, ознака, виразно, запитання, новий, високо, одинадцять. (5 балів ) 3.Поділіть слова для переносу. Підйом, ходжу, олівець, близький, кільце. (5 балів ) 4.З поданих слів складіть речення, підкресліть головні члени. Пташки, наповнить, гаї, незабаром, і, спів, сади. (5 балів ) 5.До поданих слів доберіть слова, близькі за значенням. Лагідний – Говорити – Шлях – Хата – (5 балів ) Максимальна кількість балів 30 4 клас 1.Написати твір-міркування на тему : «Для чого я ходжу до школи.». (10 балів) 2.Запишіть слова в алфавітному порядку, поставте наголос. Документ, колесо, чарівний, шофер, випадок, кропива, фартух, чотирнадцять, черговий. ( 5 балів) 3.Розберіть слова за будовою, запишіть до них споріднені. Річечка - , батьки - . (5 балів ) 4.За допомогою префіксів і суфіксів утворіть нові слова від поданих. Берег, колосся, віра, рік, ліс. (5 балів) 5.До кожного з поданих слів доберіть спільнокореневий іменник, прикметник, і дієслово. Запиши їх. Зима - . Дружба - . Мороз - . ( 5 балів ) Максимальна кількість балів 30

вівторок, 5 листопада 2013 р.

Фізичне і психічне здоров'я дитини

Фізичне i психічне здоров'я дитини

Здоров'я - широке поняття. Зазвичай, в нього включають фізичну i психічну складову. Але існує ще i психосоматичне благополуччя людини, коли тіло і психіка нерозривно пов'язані. Ще лікарі давньосхідної медицини вважали, що кожна негативна емоція має в організмі свого «адресата». Гнів, наприклад, руйнує печінку і жовчний міхур, туга і печаль - легені, тривога - серце, страх - нирки і так далі. Сучасна психосоматична медицина беззастережно визнає руйнівний вплив негативних емоцій на внутрішні органи, і причина більшості хвороб людини прямо або побічно пов'язана з тяжкими переживаннями.

Причини захворювань. Зараз зростає число дітей, що страждають на бронхіальну астму та цукровий діабет, захворювання шлунково-кишкового тракту, розладами серцево-судинної системи, нейродермітом і багатьом іншим. Все це психосоматичні захворювання, коли психічне і соматичне (тілесне) пов'язані в походженні і клінічній картині захворювань. Причини появи психосоматичних захворювань у дітей складні. Генетична схильність, шкідливі впливи в перші місяці вагітності і в перші місяці життя, тонкі ендокринно-гормональні та біохімічні зрушення в організмі відіграють важливу роль у даній проблемі. Та чи інша система організму дитини може виявитися природжено або прижиттєво ослабленою. Однак у всіх випадках при соматичних захворюваннях на перше місце, як їх основна причина, виходять тяжкі переживання, психічна травма, несприятливі особливості особистості, що формується, що перешкоджають нормальній адаптації дитини в дитячому садку і школі, адаптації серед однолітків.

Відомо, що всі емоції людини можуть бути зведені до двох почуттів: задоволення і невдоволення, тобто задоволеності і незадоволеності. Основою психосоматичних захворювань є почуття глибокої і невідступної незадоволеності. Воно породжує дві універсальні реакції: агресивно-протестну або капітулятівно-депресивну. Найчастіше, спочатку першу, а потім, якщо людина знемоглася в життєвій боротьбі, здалася, пасивно страждає, - другу. І перша, і друга - «випалюють» організм зсередини, неухильно призводять до хронічних хвороб. Часто дорослі не приділяють достатньої уваги проблемам дитини та її переживанням, які найчастіше представляються дорослим дрібними і несерйозними. Однак для дитини це тяжкі проблеми і переживання.

Недооцінка психічного стану дитини, її переживань неприпустима. Без розуміння і врахування цих переживань неможлива профілактика психосоматичних хвороб та їх подолання. Ситуація, коли батьки, якщо у дитини хворий шлунок, переконані в необхідності лікування тільки шлунка, забуваючи, що немає ізольовано хворого шлунка в цілісному організмі, непростима. Забуваючи про нерозривний зв'язок психічного і тілесного, використовують ліки для шлунка, тримають дитину на дієті, але, залишаючи в недоторканності основну причину хвороби - переживання дитини, не виліковують, і лише заліковують психосоматичне захворювання, оскільки це не шлунок погано перетравлює їжу, а дитина «їсть себе зсередини». Іншими словами, непотрібно забувати, що за психосоматичною хворобою завжди стоїть якась незадоволена потреба дитини, і тоді хвороба - це тільки сигнал. І поки ця потреба не буде задовiльнена, симптом з'являтиметься знову і знову. Можна сказати, що розумний організм дитини через хворобу показує, чого їй не вистачає.

Неправильне виховання. До виникнення психосоматичного ризику веде, насамперед, неправильне виховання. Це, по-перше, діти, що стали жертвами егоцентричного виховання. У таких дітей завищена самооцінка несвідома. Їм прищепили думку, що вони здібні, розумнішi за інших, а тому мають право на більше і краще. Інше для них неприйнятне. Такі діти запекло змагаються з однолітками, починаючи з дитячого садка. Найчастіше дівчатка, хлопчики, як правило, пізніше включаються в подібну боротьбу. Вони страждають, якщо вихователька рідко хвалить, а за низьку оцінку їх зусиль не по-дитячому не люблять її, заздрячи тим і всерйоз ворогуючи з тими, хто їх випереджає. У школі суперництво стає ще гострішим, невдачі переживаються глибше, особливо на тлі успіхів суперників.

Даний варіант формування особистості найбільше характеризується надчестолюбством. Чим слабкішi здібності, тим запекліша в таких випадках боротьба і тим важчi психосоматичні наслідки. Тяжіє установка: «Все одно доведу, що я здібнішbq, сильнішbq, кращbq». Ці діти - максималісти, задовольняються лише першим місцем. Хвороба не зупиняє їх. Хто засумнівався в їх здібностях, особливо якщо успіх дається легко,- непримиренний ворог. Кожна невдача переживається, як катастрофа, запускаючи механізми хвороби, а локалізація хвороби - ослаблена система організму. Природно, така дитина нервова: плаксива, образлива, ранима. У неї головні болі, безсоння. Життя і прагнення, переживання не за віком призводять до нездужання, характерного для працюючої понад сил дорослої людини. Така дитина може бути і важкою: запальною, вимогливою, конфліктною.

Другий варіант шляху до психосоматичного ризику, найчастіше, обумовлений вихованням за типом неприйняття. Воно формує занижену неусвідомлювану самооцінку. Проте, в даному випадку дитина не примиряється з нею. Навпаки, відчуття ущербності озлоблює її, викликає почуття протесту. І дитина прагне довести, але, на відміну від першого варіанту, вже самiй собі, що варта більшої уваги та визнання. У неї пригнічений інстинкт самозбереження, загострене до хворобливості почуття гідності. Визнаючи свою слабкість, дитина керується установкою: «Я слабкіша, але буду боротися, не шкодуючи себе, і доведу, що гідна поваги». У дитячому віці все це виражено смутно, не оформлено, виступає багато в чому, як неусвідомлюване переживання вже зі старшої групи дитячого садка і загострюється у перших класах школи. Успіх, максимальне самоствердження необхідні дитинi, щоб досягти, в першу чергу, самоповаги, а вже потім поваги з боку інших. Зрештою, переживання, невдачі надломлює. Вона втомлюється, надривається.

Третій варіант шляху до психосоматичного ризику має місце при зверхсоціалізації дитини. Дитина прийняла настанови батьків на соціальний успіх, як найважливішу цінність. Вона запрограмована, як робот, на роль пай-хлопчика або пай-дівчинки. Як правило, така дитина начебто перестрибує через дитинство. Дитинства немає, однолітки погані, дурні, і вона спілкується тільки з дорослими або настільки ж серйозними однолітками, як і сама. Мова йде не про честолюбство. Така дитина просто не мислить іншого шляху. Вона надмірно відповідальна. Все у неї подібно дорослим - прагнення, переживання. І хвороби дорослого віку. Сильний успішно йде жорстко запропонованою дорогою до соціального успіху, слабкий же починає відчувати труднощі і потрапляє в групу психосоматичного ризику. Внутрішня напруга, недитячі переживання приводять таку дитину до нервування ще в старшій групі дитячого садка. Щось не вдається, суперечить її налаштованості і вона дратується, страждає від безсоння. У неї найчастіше порушення з боку шлунково-кишкового тракту, нестійкість артеріального тиску, вегетативна дистонія.

І, нарешті, при тривожно-недовірливому вихованні у разі прямування по шляху психосоматичного ризику спостерігається тривожне сприйняття невдач, помисливість щодо однолітків, вихователів, вчителів. Така дитина не честолюбива і не завислива. Вона, як відомий піскар, який тремтів все життя: тривожний, недовірливий, боязкий, приймає все близько до серця, чекає неприємностей, бід. Побоюється однолітків, боячись приниження, і садка, школи, де очікує невдач. Щоб вберегти себе від неприємностей, дитина намагається більше всіх, готова не спати, щоб все встигнути, намагається перевершити саму себе. Ця дитина в групі ризику по серцево-судинним захворюванням, хворобам нирок і легень.

Що ж слід зробити батькам? Дуже важливо своєчасно помітити початок психосоматичного розвитку. Необхідно зрозуміти проблеми, переживання дитини, зрозуміти, що ж стоїть за хворобою. Необхідно допомогти впоратися дитині з переживаннями, які призвели до хвороби, а також усунути неправильне виховання, починаючи перевиховання з самих себе, як би банально це не звучало.


Подiлитись iнформацiєю в:

Учитель року


середа, 30 жовтня 2013 р.


Поради батькам

Золоті заповіді батькам
Шановні батьки! Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батьківської мудрості.
1.Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.
2.Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себене вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
3.Ніколі не навчайте тому,учомусамі не обізнані.
4.Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.
5.Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.
6.Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
7.Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень(«ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.
8.Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.
9.Не ставтеся до дитини зневажливо.
10.Будьте послідовними у своїх вимогах.
11.Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.
ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї
1.Сприятливий мікроклімат у родині.
2.Спільна діяльність членів сімї.
3.Справедливий розподіл обовязків, взаємодопомога та взаємопідтримка.
4.Спільний життєвий світогляд.
5.Оптимістичні настрої родини.
6.Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).
7.Шанування членів родини, повага до старших.
8.Бережливе ставлення до природи.
9.Активна участь дітей у сімейному житті.
10.Відсутність насилля в родині.
11.Збереження родинних традицій і звичаїв.
12.Відбір телепередач, інтернет-сайтів.
13.Любов до читання, створення родинної бібліотеки.
Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань
1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:
- побутові ( повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);
- емоційні ( демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);
- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).
2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.
3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.
4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.
5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.
 6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.
7. Пам’ятайте, що,за науково обгрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів — до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.
8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.
Поради батькам
Часто за нескінченим потоком справ ми не звертаємо уваги на найдорожче, що в нас є – на наших дітей. А вони так потребують уваги!
Одного разу у дитини запитали: « Чого тобі найбільше хочеться?»
«Я хочу захворіти,бо коли я хворіла, тоді мама сиділа біля мене, розмовляла, розповідала казки, читала книжки, мені було так добре»,- відповіла дитина.
Порада 1
Не забувайте приділяти увагу повсякденному спілкуванню з дитиною. І тоді колись почуєте: «Дякую тобі, мамо, за твою науку. Колисала ти мене, колиши й онуку».
Порада 2
Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте словами: «повинен», «треба». Не забувайте казати дітям «дякую», «вибач», адже вони вчаться того, чого їх навчають. Якщо дитина зростає у докорах, вона починає жити з почуттям провини.
Порада З
Будьте в міру вимогливими:
•виправляйте;
•реагуйте на недоліки;
•хваліть за мінімум — карайте за максимум. Примітка: інколи вмійте і «не побачити».
Порада 4
Спільні сімейні обіди — один з елементів належної культури поведінки, тільки не ті, де переважають уїдливі насмішки:
-Прибери лікті зі столу! Підніми голову, вона в тебе не глиняна!
-Не плямкай!
-Як ти їси, дивитись гидко!
-А хто за тебе «дякую» скаже!
Як говорив стародавній мислитель Сенека, «нелегко привести до добра повчанням, а легко прикладом».
То ж будьмо прикладом своїм дітям у всьому. Бо «блаженні ті батьки, чиє доброчесне життя є прикладом доброзичливості для дітей, зразком виправлення і правилом благих дій».
Порада 5
Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні,одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки народної мудрості:
Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина як будяк.
Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.
Порада 6
Піклуйтесь про щасливу долю свого дитяти.
Відразу в кожного на думці — придбати і передати у спадок солідне майно. «Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, — вчить Святий отець Іван Злотоустий, — воно недовго протримається у них, вони його розтринькають, воно загине разом з його господарями».
Знайте, батьки, — найкращий спадок для дітей не золото та маєтки, а гарне виховання інавчання. Для переконливості пропонуємо давню притчу, в якій закладена саме ця ідея.
«Якщо ти даси своєму синові одну рибину, то він буде ситий один день, якщо даси дві — то два дні, три рибини — три дні… Але коли ти навчиш його ловити рибу, працювати, то він буде ситий протягом усього свого життя. Отже, — продовжує Святий отець, — учіть дітей бути благочестивими володарями своїх пристрастей, багатими в добродіяннях і не очікуйте від Бога ніякої милості, якщо не виконаєте свого обов’язку». А слова видатного педагога К.Ушинського про те, що «коли бажаєш вихованцеві щастя, треба виховувати його не для щастя, а для праці життя», слугують цілком логічним підтвердженням всього зазначеного вище.
Порада 7
Матері, привчайте своїх доньок до охайності, чистоти і краси зовнішньої. Знайте, що в народі доньок порівнюють з їхніми мамами за приказкою: «Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина».
Порада 8
Обов’язок батька — виховати в сина мужність, бо вона є головним показником зрілості юнака.
Батькам п’ятикласників

У п’ятому класі багато що для дітей стає новим: вчителі, предмети, форма навчання, а інколи і однокласники.
 Найбільш складним для п’ятикласника є перехід від одного звичного вчителя до взаємодії із декількома вчителями-предметниками. Ламаються стереотипи, самооцінка дитини: адже тепер його оцінює не один педагог, а декілька.
 Важливі моменти переходу з початкової школи в середню:
 *  Діти пізнають свої слабкі і сильні сторони.
 *  Діти вчаться дивитися на себе очима різних людей.
 *  Діти вчаться гнучко перебудовувати свою поведінку залежно від ситуації і людини, з якою спілкуються.
 Труднощі переходу з початкової школи в середню:
 *  Поступове зниження інтересу до навчальної діяльності.
 *  Складні фізіологічні зміни, які супроводжують статеве дозрівання.
 *  Небезпечні експерименти (куріння, сумнівні знайомства, «погані» компанії).
Додаток 1 до листа
 Міністерства освіти і науки України
 від _24.05.____2013 №_1/9-368______

Загальні методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу у п’ятих класах загальноосвітніх навчальних закладів
Поради батькам пятикласників
1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.
7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.
9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність — як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.
10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
11. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.
12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.


Пам’ятка батькам обдарованих дітей
• Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду внаслідок своїх розчарувань і невдач. 
• Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини. 
• Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими. 
• Залишайте дитину одну і дозволяйте їйсамій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість. 
• Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями. 
• Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні. 
• Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі незрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс. 
• Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини — терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей. 
• Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного. 
• Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.