З давніх-давен в Україні будь-які зібрання
дітей супроводжувалися ігровою діяльністю. Змагалися у стрільбі з луків,
метанні сніжок, катанні на санчатах, лижах, ковзана. Народна виховна
мудрістьпередбачала розв`язання важливих технологічних завдань формування
особистості дитини. Зокрема засобами народної гри виводили маленьку людину з її
реального побутового повсякденного життя, запобігали складання стереотипів
сумніву й недовіри до своїх сил. Через гру дитині надавалася змога заявити
оточенню про свій позитивний потенціал. Саме у грі вправи активізували
рухливість, розвивали процеси мислення, викликали в неї позитивні емоції.
З переходом із умов гри до
умов навчальної діяльності настає в житті дитини переломний момент. Нове
становище дитини в суспільстві визначається тим, що вона просто йде з дитячого
садка до школи, а тим, що навчання для неї стане від нині обов`язковим.За
результат свого навчання дитина нестиме відповідальність перед вчителем, школою
й своєю сім»єю. Тепер дитина мусить дотримуватись однакових для всіх школярів
правил. І тут на допомогу учням і вчителям знову приходить гра. У сучасних – це
не cпонтанні ігри, не стихійно засвоєний від старших поколінь розваги за
правилами. Сьогодні гра контролюється системою суспільного виховання. У грі при
цьому існує суб`єктивна свобода для дитини. Тут діти мають змогу самостійно
(без допомоги дорослих) розподіляти ролі, контролювати один одно, стежити за
точністю виконання того чи іншого завдання. Тут дитина виконує роль, яку взяла
на себе, враховуючи свій досвід. Гра стає сьогодні школою соціальних відносин
для кожної дитини. Під час гри дитина ознайомлюється з великим діапазоном
людських почуттів й взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло. Завдяки
грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визначати, як вони
сприймаються іншими, й з`являється потреба будувати свою поведінку з
урахуванням можливої реакції інших.
Формування учня самостійною,
ініціативною, вдумливою особистістю, буде успішним, якщо вчитель потурбується
про це з першого проведеного уроку. Одним з найперспективніших шляхів виховання
активних учнів, озброєння їх необхідними вміннями і навичками є впровадження
активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають дидактичні ігри.
Дидактична гра — незамінний атрибут
навчально-виховного процесу в початковій школі. Досвід роботи доводить значне
підвищення ефективності роботи на уроці та у позакласній діяльності саме
завдяки грі. Методична скарбничка кожного учителя багата
різноманітними дидактичними іграми. Тож ознайомлюємо вас із напрацюваннями з
проведення дидактичних ігор на уроках читання, математики, української мови.
На
сучасному етапі розвитку суспільства перед школою стоїть завдання виховати
особистість, яка мислить самостійно, творчо, з активною життєвою позицією,
чітким науковим світоглядом. Роль
початкової школи у вирішенні цих питань є визначальною.
Саме тому є актуальним питання використання
ігрової діяльності у навчально-виховному процесі початкової школи, адже вона
сприяє розвиткові розумових здібностей учнів, підвищенню якості знань,
формуванню активності, самостійності, пізнавального інтересу, волі, характеру.
Дидактичні ігри бажано широко використовувати
як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається
увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика звертаючись до ігрових
форм навчання на уроках, вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога
і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання,
непідробної цікавості.
У процесі гри в учнів виробляється звичка
зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не
помічають, що навчаються.
Дидактична гра на уроці – не самоціль, а засіб
навчання і виховання. Сам термін «дидактична гра» підкреслює її педагогічну
спрямованість та багатогранність застосування. А тому найсуттєвішим для вчителя
будь-якого предмета, є такі питання:
а) визначити місце дидактичних ігор та ігрових
ситуацій у системі інших видів діяльності на уроці.
б) доцільність використання їх на різних
етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу.
в) розробка методики проведення дидактичних
ігор з урахуванням дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів.
г) вимоги до змісту ігрової діяльності у
світлі ідей розвивального навчання.
д) передбачення способів стимулювання учнів,
заохочення в процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для
підбадьорення відстаючих.
Так і в навчанні: скільки б у школяра
не було предметних знань і вмінь, старанності, сумлінності — їх усе одно буде
замало для подальшого успішного навчання і розвитку. Обсяг нової інформації,
який мають опанувати учні, збільшується щороку. Але як уникнути при цьому
перевантаження учнів? Цю проблему неможливо вирішити за рахунок збільшення
кількості годин на вивчення окремих предметів і терміну навчання у школі.
Необхідно будувати нову школу: школу діалогу,
школу, яку творять самі діти спільно з учителями. У цьому сенсі є актуальним
особистісно зорієнтований підхід до навчання.
Розвитку пізнавальних здібностей та
активізації діяльності молодших школярів сприяє такий підхід до викладу
навчального матеріалу, який передбачає об'єднання усіх завдань, запропонованих
учителем, єдиним цікавим сюжетом (подорож до осіннього лісу; розповідь
чарівників; таємниці острова звуків; чари лісових мешканців, подорож у
королівство цифр тощо).
Гра поступово та непомітно на уроці переходить
у серйозну, плідну роботу. Відповідно до програмових вимог, я в доступній формі
доношу до свідомості дитини необхідний теоретичний матеріал. Цікаві порівняння
і малюнки допомагають дітям, адже при цьому спрацьовують різні властивості
їхнього сприймання: порівнюючи один предмет (чи поняття) з іншим, ми краще
розуміємо (засвоюємо) його. У народі говорять, що «краще раз побачити, ніж
багато раз почути», — тобто зорова пам'ять є дієвішою за інші її види.
Наприклад, під час вивчення частин мови я використовую цікаві
малюнки-будиночки, в яких «живуть» частини мови, роди, звуки, слова. Запам’ятати
певну інформацію дітям молодшого шкільного віку легше, якщо вона подається у
віршованій формі.
Складні випадки написання іменників і
прикметників дітям легше запам'ятати у вигляді цікавої казкової розповіді
вчителя.
На уроках читання використовую гру «Добавляночки».
Я читаю вірш, але без останнього слова. Дітям потрібно підібрати риму. Цікавою
є гра «Переплутанка». Пропоную розплутати клубочок, розставивши слова на свої
місця, і відновити речення. Є також гра «Пройди лабіринт — прочитай слова»
тощо.
Для мене є цінним той аспект гри, що саме вона
дає змогу індивідуалізувати роботу на уроці. Цінність гри полягає в тому, що в
ігровій діяльності освітня, розвивальна й виховна функції взаємозв'язані.
Гра як метод навчання організовує, розвиває
учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість. Особливо
важливе місце займає гра та ігрові прийоми в навчальному процесі
першокласників, адже становлення і розвиток їхньої навчальної діяльності
відбувається у період ще слабких довільних процесів: уваги, сприймання, пам'яті
тощо. Але гра також потрібна і в 2—4-х класах. Деякий програмовий матеріал
потребує від дитини значних вольових зусиль та багаторазового виконання різних
варіантів вправ для його засвоєння. Саме тоді гра, запобігаючи перевантаженню психіки
дитини, допомагає реалізувати навчальну мету значно швидше, ніж будь-який
педагогічний засіб. Гра дає змогу педагогові здійснювати управління розумовими
здібностями та їхнім розвитком; формувати цінні риси особистостей і взаємини
дітей у доступній і привабливій для них ігровій формі.
Доцільність використання гри на тих чи інших
етапах уроку залежить від рівня, знань, умінь і навичок учнів та від складності
завдань, що стоять перед ними. Гра допомагає учням, коли складно, коли є
необхідність створити додатковий емоційний фон навчання, допомагає
опосередковано впливати на хід і результати їхньої діяльності.
Ігри на уроках літературного читання
Гра
«Незнайко»
Один учень читає, а інший — виправляє допущені
помилки.
Гра
«Вовк і заєць»
Один учень починає читати текст, другий —
вступає після того, як перший дійде до крапки й намагається його наздогнати.
Гра
«Ми віримо і не віримо»
Учитель читає речення з тексту, зробивши
помилку в слові. Діти знаходять це речення, говорять: «Ми віримо» або «Ми не
віримо» і читають це речення.
Гра
«Інтерв'ю»
Тема інтерв'ю може бути різною, учні —
кореспонденти і респонденти. По закінченні часу на обговорення кожна пара
представляє результати роботи, обмінюються своїми ідеями та аргументами з усім
класом.
Гра
«Земля — небо»
За командою «Земля» діти нахиляються до книжки
і читають текст. За командою «Небо» — піднімають голівки вгору, прибираючи
вказівки від тексту. Знову — «Земля» — учні очима знаходять, де вони завершили
читати.
Гра
«Дощик»
(Діти читають хором.)
- Накрапає дощ (тихо).
- Дощ пускається сильніше (голосніше).
- Злива (голосно).
- Дощ слабшає (тихіше).
- Дощ перестав (читання припиняється).
Гра
«Хвилі»
Ця гра схожа на попередню, але дещо
відрізняється. Обираємо ведучого, який задає «тон і темп» гри. Текст читається
так, як хвиля прибивається до берега і відходить від нього: тихо — голосніше —
голосно — тихіше — тихо — голосніше і т. д.
Гра
«Бджілки»
Напівголосне читання учнями тексту, кожен — у
своєму темпі.
Гра
«Рибки»
Мовчазне читання учнями тексту, кожен — у
своєму темпі, при цьому діти можуть ворушити губами.
Гра
«Губи на замку»
Те саме мовчазне читання, але ворушити губами
заборонено.
Гра
«Засічка — кидок»
За командою «Кидок» усі діти починають читати
напівголосно текст. За командою «Засічка» — зупиняються й олівцем відмічають
останнє прочитане ними слово. Цей самий текст таким же чином читають ще раз
(але не більше трьох разів). При повторному читанні діти переконуються, що
прочитали більший обсяг — «засічка» поставлена вже далі. Це доводить їм
необхідність багаторазового читання тексту, адже з кожним разом результати
поліпшуються.
Гра
«Відшукай речення за початком»
Учитель читає речення, зупиняючись, учні
знаходять і дочитують його.
Гра
«Знайди помилку»
Учитель читає вірш, припускаючись помилок.
учні уважно слухають і виправляють.
Гра
«Сніжинка»
Залежно від пори року («Квіточка», «Листочок»)
читає той учень, на парту якого впала сніжинка (квіточка, листочок).
Гра
«Не перерви ланцюжок»
Діти одне за одним читають по одному реченню
(можна по одному слову, строфі) текст. Усі мають слідкувати, щоб ланцюжок не
перервався.
Гра
«Хто краще?»
Конкурсне читання вірша, оповідання. Читання у
парах.
Гра «Буксир»
Створюється пара з «сильнішого» учня і
«слабшого». «Сильніший» учень «веде» у читанні, а «слабший» — намагається
досягти темпу читання «сильнішого» учня.
Гра
«Луна»
«Сильніший» учень читає речення, а «слабший» —
читає це речення після прослуховування.
Гра
«Котик і Мишка»
Ця гра дуже ефективна під час роботи над
удосконаленням навичок швидкого читання.
Першою починає читати «Мишка». Коли вона
прочитає декілька слів або 1 речення, починає читати «Котик». Він намагається
наздогнати «Мишку». Гра припиняється, коли обидва учні читають одне й те ж.
Гра
«Лото»
Клас поділяється на
4 команди. Кожна команда отримує однакові картки. Перша група карток містить
прізвища авторів, друга група карток — назви творів, третя — фрагменти з
творів.
Завдання: вибрати із загальної кількості
карток ті, що стосуються одного автора. Перемагає команда, яка швидше і
правильніше виконає завдання.
Гра
«Чарівна лотерея»
Для проведення гри клас поділяється на 4
команди. Кожна команда отримує однакові картки, на яких записані ключові слова
з певного твору.
Завдання: швидко прочитати слова, визначити
назву твору та автора слів. Перемагає команда, яка швидше і правильніше виконає
завдання.
бились поживились
розумні а дурні
(«Дурні бились, а розумні поживились». Слова
належать курці.)
Гра
«Шифрувальники»
Для проведення гри клас поділяємо на 4
команди. Кожна команда отримує картку з однаковим завданням.
Завдання: у кожному рядку знайти «зайву»
літеру. Скласти всі «зайві» літери з кожного рядка і прочитати назву твору.
Вказати автора твору. Перемагає та команда, яка швидше і правильніше виконає
завдання.
ООООООООЯОООООООООО
ВВВБВВВВВВВВВВВВВВВВВ
ИИИИЛИИИИИИИИИИИИИИИ
ДУДДДДДДДДДДДДДДДДДДД
ТТТТКТТТТТТТТТТТТТТТТТТТ
АООООООООООООООООООО
(А. Малишко «Яблука».)
Ігри
на уроках української мови
Гра
«Заверши речення»
Дітям пропонують переписати речення і
доповнити їх словом із протилежним значенням.
- У лісі ростуть дерева товсті й....
- Річки бувають глибокі й....
- Улітку дні довгі, а взимку....
- Діти оцінюють свою роботу, враховуючи
каліграфію.
Гра «Склади речення»
На дошці написано частини речень. Школярі
читають спочатку ліву, а потім праву частини, з’ясовують, як доповнити ліву
частину, щоб вийшло речення.
Гра
«Утвори слово»
Від поданих слів утворіть нові слова з
апострофом.
Дерево — дерев'яний;
солома —...;
трава —...;
горобець — гороб’ята;
голуб —...;
ластівка — ....
Гра «Віднови слово»
На дошці написані слова з пропущеними
літерами:
лос_, пен_, тін_, пал_то, пал_ма.
Записати в зошит відновлені слова.
Гра
«Засели будиночки — роди»
Для цієї гри виготовляються 3 будиночки з
прорізами: чоловічий рід, жіночий рід і середній рід. Клас поділяється на 3
команди (3 ряди). Кожна команда отримує свій будиночок — рід. На столі у
вчителя картки із надрукованими словами. Будиночки прикріплені до дошки. Учні
по черзі підходять до столу, вибирають картку зі словом і заселяють у
будиночок. Перемагає той ряд, який швидше заселить свій будиночок.
Критерії оцінки соціальних якостей учнів
початкових класів:
• товариство — наявність друзів, добровільна
участь у колективних заняттях, спортивних іграх, прагнення поділитися своїми
радощами з друзями, безкорислива допомога другу, бажання не підвести свій клас;
• повага до старших — ввічливість,
слухняність, надання посильної допомоги вчителям, батькам, дорослим;
• доброта — доброзичливість, турботливе
ставлення до молодших, готовність поділитися іграшками, книгами та ін. з
товаришами, любов до тварин;
• чесність — щирість, правдивість, звичка не
брати без дозволу чужі речі, визнання своїх помилок, виконання обіцянок;
•
працелюбність — сумлінне навчання, виконання обов'язків з ведення домашнього
господарства; активна участь у колективному обслуговуванні, в суспільно
корисній праці, інтерес до занять з праці;
• бережливість — охайний зовнішній вигляд,
порядок в особистих речах, дбайливе ставлення до шкільного майна;
• дисциплінованість — старанність, дотримання
правил поведінки в школі, на вулиці, вдома, у суспільних місцях, виконання
вимог колективу класу;
• допитливість — інтерес до всього нового,
невідомого, звернення із запитаннями до оточуючих, любов до читання;
•
прагнення бути сильним, спритним — дотримання режиму дня та правил особистої
гігієни, щоденне виконання ранкової зарядки, інтерес до занять фізкультурою,
активна участь у спортивних змаганнях.
.патріотизм — знання рідного краю, інтерес до минулого
та сьогодення своєї Батьківщини, активна участь у суспільно корисній праці,
любов та дбайливе ставлення до природи.
Немає коментарів:
Дописати коментар