Національно - патріотичне виховання

Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо.

Важливо, щоб кожен навчальний заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.

Важливим чинником національно-патріотичного виховання є феномен Майдану – промовистого свідчення жертовності заради безумовного дотримання прав людини та поваги до людської гідності, відстоювання загальнонаціональних інтересів відмовою учасників від особистого заради досягнення спільної мети; багатомовністю, полірелігійністю. Зміст виховних заходів має позиціонувати Майдан як форму небаченого дотепер у світовій історії мирного колективного протесту українців у відповідь на порушення базових прав людини і громадянина з боку недемократичного політичного режиму в країні.

Актуальним є організація збирання та поширення інформації про героїчні вчинки українських військовослужбовців, бійців добровольчих батальйонів у ході російсько-української війни, волонтерів та інших громадян, які зробили значний внесок у зміцнення обороноздатності України.

Героїчні й водночас драматичні й навіть трагічні події останнього часу спонукають до оновлення експозицій шкільних музеїв, заповідників та кімнат бойової слави, зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів з даної території; необхідно взяти шефство над родинами учасників ATO, які цього потребують. В цілому важливим є формування засобами змісту навчальних предметів якостей особистості, що характеризуються ціннісним ставленням до суспільства, держави, самої себе та інших, природи, праці, мистецтва.

З огляду на це рекомендуємо:

По-перше, виокремити як один з найголовніших напрямів виховної роботи, національно-патріотичне виховання – справу, що за своїм значенням є стратегічним завданням. Не менш важливим є повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів - Герба, Прапора, Гімну.

По-друге, необхідно виховувати в учнівської молоді національну самосвідомість, налаштованість на осмислення моральних та культурних цінностей, історії, систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, усвідомленням відповідальності.

По-третє, системно здійснювати виховання в учнів громадянської позиції; вивчення та популяризацію історії українського козацтва, збереження і пропаганду історико-культурної спадщини українського народу; поліпшення військово-патріотичного виховання молоді, формування готовності до захисту Вітчизни.

По-четверте, важливим аспектом формування національно самосвідомої особистості є виховання поваги та любові до державної мови. Володіння українською мовою та послуговування  нею повинно стати пріоритетними у виховній роботі з дітьми. Мовне середовище повинно впливати на формування учня-громадянина, патріота України.

По-п’яте, формувати моральні якості особистості, культуру поведінки, виховувати бережливе ставлення до природи, розвивати мотивацію до праці.

  Для реалізації цих глобальних завдань необхідна системна робота, яка передбачає забезпечення гармонійного співвідношення різних напрямів, засобів, методів виховання дітей у процесі навчання і позакласної діяльності.

У навчально-виховний процес  мають впроваджуватися форми і методи виховної роботи, що лежать в основі козацької педагогіки.

Завдяки результатам педагогічних досліджень достеменно встановлено, що 40 відсотків від загального обсягу виховних впливів на особистість дитини здійснює  освітнє середовище, в якому вона перебуває. Ця цифра в кожному конкретному випадку шкільної практики варіюється відповідно до особливостей  області, школи, класу,  його мікрогруп та індивідуальних особливостей самих дітей. Але слід визнати, що поміж інших джерел впливу на становлення й розвиток дитини (сім’я, однолітки, позашкільні освітні заклади та ін.) школа посідає домінантні позиції, тож і відповідальності на неї покладається більше, і можливостей перед нею відкривається більше.

З метою створення умов для реалізації кожної особистості та підтримки творчого, інтелектуального, духовного потенціалу нашої нації необхідно модернізувати  систему викладання української мови, а саме:

- у навчально-виховній діяльності неухильно дотримуватися єдиного мовного режиму;

- формувати інформаційно й емоційно самобутній україномовний простір, який забезпечуватиме прилучення школярів до величезного мовного дивосвіту, до глобальних знань про рідну мову, її закони, систему її виражально-зображальних засобів;

- виховувати відповідальне ставлення до рідної мови, свідомого нею користування;

- сприяти вияву українського менталітету, способу самоусвідомлення і самоідентифікації, сприйняттю української мови як коду праісторичної пам’яті;

- плекати розвиток духовної, емоційно-естетичної, інтелектуальної сфери саме на основі української мови;

-  через мовне посередництво долучати школярів до національної історії, до різних масивів національної культури, до глибинної сутності народного життя;

- здійснювати розвиток мовлення не тільки на уроках української мови і літератури, а й під час вивчення всіх інших предметів.

Також навчальні заклади мають проводити інформаційно-просвітницьку роботу з батьками, спрямовану на формування  толерантності, поваги до культури, історії, мови, звичаїв та традицій як українців так і представників різних національностей за участю психологів, істориків, працівників  кримінальної міліції.

Водночас необхідно активізувати співпрацю педагогічних колективів з органами учнівського  та батьківського самоврядування щодо формування у дітей та молоді  духовності, моральної культури, толерантної поведінки, уміння жити в громадянському суспільстві.

У контексті зазначеного вище, надаємо методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах.

Початкова школа

Національно-патріотичне виховання учнів початкових класів здійснюється у процесі навчально-пізнавальної діяльності як провідної шляхом внесення ціннісних складових у зміст навчальних предметів, відведення належного місця "спільно-взаємодіючій діяльності" як на уроках, так і в позаурочний час; гуманізації взаємин у системах "учитель-учень", "учень-учень"; використання вчителем демократичного стилю спілкування з учнями; створення умов для творчої самореалізації кожної особистості.

У молодшому шкільному віці важливо формувати здатність дитини пізнавати себе як члена сім’ї; родини, дитячого угрупування; як учня, жителя міста чи села; виховувати у неї любов до рідного дому, краю, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій.

У початкових класах соціальна і громадянська компетентності як ключові є міждисциплінарними та інтегруються через усі освітні галузі і спрямовуються на соціалізацію особистості, набуття громадянських якостей, дотримання соціальних норм і правил.

Патріотичне виховання молодших школярів на уроках української мови здійснюється через реалізацію соціокультурної змістової лінії. Зокрема, під час вивчення розділу «Мова і мовлення» необхідно звертати увагу учнів на багатство і милозвучність української мови, захоплювати дітей її красою, пробуджувати любов до рідного слова, прагнення вивчати українську мову. У 3-4 класах слід пояснювати значення української мови для становлення незалежної самостійної держави України, роль української мови як державної.

Формуючи культуру спілкування, доцільно збагачувати мовлення молодших школярів українськими формами звертання та формулами мовленнєвого етикету, пробуджувати інтерес до походження цих формул, показувати їх зв’язок із національними традиціями і звичаями українців.

У процесі опрацювання правила вживання великої літери у власних назвах варто зосередити увагу учнів на застосуванні цього правила під час запису назви нашої Батьківщини, її столиці, рідного міста чи села, річок, морів, гір та інших географічних назв України. При цьому цінним для патріотичного виховання буде опрацювання текстів про походження цих назв, про красу і неповторність визначних місць України, про історичне минуле нашої країни та її відомих людей (письменників, художників, історичних постатей, спортсменів, акторів, артистів тощо).

Чільне місце на уроках української мови повинно займати використання малих фольклорних форм – загадок, лічилок, мирилок, приказок і прислів’їв, народних прикмет, уривків з казок, дитячих пісень, колискових, щедрівок, колядок, веснянок, закличок тощо. Реалізуючи їх виховний потенціал, варто пояснювати дітям, що багатство і розмаїття народної творчості свідчить про мудрість і талановитість українського народу, а знання і трепетне ставлення до них стане запорукою збереження цього багатства для майбутніх поколінь.

Текстоцентричний принцип навчання української мови створює можливості для використання різноманітних текстів виховного і повчального змісту. Через тексти (аналіз їх змісту) доцільно виховувати в молодших школярів любов до рідного краю і своєї Батьківщини, повагу до національних традицій і символів українського народу, повагу до людей інших національностей, їхніх звичаїв і традицій, почуття гордості за відомих людей України, турботливе ставлення до цінностей і надбань нашої країни.

З огляду на зазначене, невід’ємними складниками уроків української мови та літературного читання мають бути виховні бесіди, пізнавальна інформація про Україну, її людей і події, пов’язані з ними, складання усних і письмових текстів на патріотичні теми, підготовка і презентація посильних проектів патріотичного змісту (наприклад, написання творів про земляків, які прославили рідний край, листів підтримки своїм ровесникам, що перебувають в зоні АТО, вітальних листівок захисникам Вітчизни) тощо.

Тому, головною метою національно-патріотичного виховання у початкових класах є вироблення у молодших школярів умінь і навичок вільного користування з комунікативною метою усно й письмово українською мовою.

Велику виховну роль відіграє український фольклор, зокрема дитячий, а також твори художньої літератури для дітей молодшого шкільного віку.

Доцільним є  проведення тематичних уроків з української мови: «Свято рідної мови», «Шевченківське слово» та ін.

На уроках математики національно-патріотичне виховання відбувається опосередковано, через умову математичної задачі.

На уроках російської мови необхідно посилити українознавчу складову через перекладені твори українських письменників та поетів на російську мову.

Навчальний предмет «Я у світі» спрямовано на соціалізацію особистості молодшого школяра, його патріотичне і громадянське виховання.

Найважливішим виховним  спрямуванням змісту названого предмета  є формування в учнів  найбільш значущих  для українського народу цінностей: патріотизм, соціальна справедливість, первинність духовного щодо матеріального, гуманізм, працелюбство, взаємоповага; виховання в дитини свого власного «Я», віри у свої сили, талант, здібності; виховання  творчої, соціально активної особистості, здатної бережливо ставитися до природи, світу, речей, самої себе, інших людей, розуміти  значення життя як найвищої цінності.

Україна, її державотворчі цінності, вироблення громадянських почуттів, поведінкових еталонів – ці елементи змісту є першорядними, що задають мету реалізації програми.

Видатні постаті, успішні люди, патріотично спрямовані,  що уміють переборювати життєві труднощі і йдуть до власної мети, стають зразком для  вироблення в учнів власних життєвих стратегій.

Зміст  програми предмета відображає такі види знань, результатом опрацювання яких є набуття громадянських цінностей:

·про навколишній світ у взаємозв’язку компонентів «Я – людина», «Людина серед людей», «Людина в суспільстві», «Людина і світ»;

·про способи пізнавальної та практичної діяльності, встановлення  необхідності знати державну мову, шанувати  символи держави; засвоєння моделей поведінки,  які  відповідають законодавству України, враховують інтереси і потреби громадян, передбачають повагу і взаєморозуміння між людьми;

·оцінні знання про норми ставлення до явищ життя (учень розпізнає вчинки за критерієм патріотичних вимірів; аргументує переваги  громадянських вчинків, наприклад, участь у волонтерських заходах тощо).

На уроках «Природознавства» виховні цілі пов’язані з ознайомленням з традиціями шанобливого ставлення українського народу до природи, любов до рідного краю, Батьківщини.

На уроках «Трудового навчання» діти знайомляться з традиційними народними ремеслами в України, вчаться виготовляти сюжетні витинанки різних регіонів України, оздоблювати вироби технікою вишивки.

На уроках  «Музичного мистецтва» учні мають можливість відчути красу українського народного музичного мистецтва, осягнути інтонаційні особливості музики українського народу, відчути національну своєрідність, спільне і відмінне в музиці різних народів.

Головним завданням курсу «Образотворче  мистецтво»   є формування у молодших школярів культури почуттів, основ національної та громадянської свідомості.

Пропонуємо проводити конкурси дитячої зображувальної творчості «Слава українським військовим», «У світі немає кращої країни, ніж Україна» та ін.

Для ефективного формування національного виховання учнів початкових класів є: сприйняття учнями знань про українську культуру; застосування вчителем на уроках народознавства та у позаурочний час емоційно-естетичного фону; створення ситуацій емоційного переживання учнями педагогічних установок на оволодіння національними цінностями, усвідомлення знань про національну українську  культуру, орієнтація дитини на позитивні результати діяльності щодо засвоєння певних національних цінностей у родині та в школі.

Пропонується практикувати проведення виховних годин у формі: зустрічей з волонтерами, учасниками бойових дій, майстер-класів за участю дітей та батьків з виготовлення сувенірів для бійців Української армії.

Доцільно впровадити виховні проекти: «Рідний край, де ми, живемо, Україною зовемо», «Я і моя родина», «Моя маленька батьківщина». Проводити тематичні виховні години, бесіди за темами: «Славетні українці», « Козацькому роду немає переводу» і ін. Проводити конкурси малюнків, оберегів, організувати написання листів та малюнків воїнам АТО.

Акцент у виховній роботі перенести на засвоєння учнями народних традицій, сутності українських обрядів, народних свят, легенд, переказів, звичаїв та ін.

Оскільки у молодшому віці у дітей домінує образне мислення, то найбільш характерними є такі форми діяльності:ситуаційно-рольова гра, сюжетно-рольова гра, гра-драматизація, інсценування, гра-бесіда, гра-мандрівка, екскурсія, ігрова вправа, колективне творче панно, бесіда, тематичний зошит, ранок, свято, усний журнал, групова справа, оформлення альбому, уявна подорож, конкурси, ігри, школа ввічливості, демонстрація, розповідь, моделювання, вікторина, екскурсія, виставка малюнків, операція-рейд, виставка-ярмарок, перекличка повідомлень, добродійна акція, хвилини з мистецтвом, година спостереження, година милування, спортивні змагання, козацькі забави, театральна вистава, ляльковий театр, ведення літопису класного колективу, веселі старти, естафети, догляд за рослинами і тваринами.

Природознавство

Навчальний предмет. Природознавство. 2 клас

Розділ.  Природа восени

Тема. Взаємозв’язок неживої та живої природи восени.

Тип уроку. Урок узагальнення і систематизації знань

Програма курсу «Природознавство» для 2 класу. 2012р.

Тема уроку: Взаємозв’язок неживої та живої природи восени.

Мета уроку: узагальнити та систематизувати знання учнів з вивченої теми,удосконалювати вміння працювати в робочих зошитах, правильно будувати висловлювання, працювати в групах; розвивати уміння учнів працювати з різними джерелами інформації, висловлювати власну точку зору, формулювати закінчені висловлювання;

виховувати любов до рідної природи, виховувати повагу до співрозмовника, толерантне ставлення до точок зору іншої людини.

Тип уроку: урок узагальнення і систематизації знань

Вид уроку: урок-подорож з використанням ІКТ

Обладнання: проектор, ноутбук, роздатковий матеріал, іграшка Лисеня, осінні корони, музичний запис А.Вівальді «Осінь», скринька з осінніми листочками, листи, конверти

Література: 1. Програма курсу «Природознавство» для 2 класу. 2012р.

2.Гільберг Т.Г. Природознавство. Підручник для 2 класу.

3.Гільберт Т.Г. Зошит з природознавства: навч. посіб. Для загальноосвіт. навч. закл. : 2-й кл. / Т.Г. Гільберг, Т.В. Сак. - К.: Генеза, 2013. - с. 21

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Створення позитивної атмосфери в класі.

Сьогодні у нас незвичайний урок. Тому і настрій йому потрібний незвичайний. Ми будемо подорожувати осінніми стежками.

Давайте прослухаймо вже відому нам мелодію осені відомого італійського композитора А. Вівальді та перевдягнемося відповідно нашому осінньому настрою. (Учні слухають музику. Одягають запропоновані осінні корони.)

Яка чудова це пора - осінь. Багато пісень,віршів написані про неї. Ми теж знаємо деякі з них і з задоволенням вам їх прочитаємо. (Учні під музику розповідають підготовані вірші)

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми уроку.

Ось уже і закінчується осінь. Непомітно пролетіли три місяці. Ми з вами багато працювали, вивчаючи як природа готується до зими.

Сьогодні я пропоную вам вирушити в подорож до осінніх місяців, щоб побажати їм доброго здоров’я та подякувати за добру науку. Подорожуючи, ми пригадаємо з вами багато інформації, яку ви дізналися, вивчаючи тему «Осінь в природі».

ІІІ. Систематизація і узагальнення знань учнів.

1.     Збери пазл.

Щоб вирушити в подорож, потрібно вирішити до кого в гості ми йдемо. Перед вами розсипані слова. Вам потрібно швидко їх зібрати і побудувати з них речення. Тоді ми дізнаємося до кого вирушаємо в гості.

(Учні отримують по одному розрізаному слову. З складених слів діти утворюють речення.)

-         Яке речення у вас вийшло?

Місяці осені: вересень, жовтень, листопад.

Молодці, ви добре справились з завданням.

-         А чи пам’ятаєте ви чому так українці назвали осінні місяці?

(Відповіді учнів).

Давайте познайомимось з маршрутом нашої подорожі. (Слайд 2)

Щоб вирушити в подорож, потрібно визначити на чому нам зручно буде подорожувати. (Відповіді учнів)

Звичайно,  найзручніше буде подорожувати на велосипедах. Давайте уявимо, що біля кожної парти стоїть спортивний велосипед. Адже ми з вами дбаємо про своє здоров’я і займаємось спортом. Встанемо, зберемо необхідні речі. До речі, що нам потрібно буде під час подорожі? (Відповіді дітей: шапочки, знання, розум, увагу і т.д.) Складемо все у рюкзаки («Складаємо»). Сідаємо на велосипеди. («Сідаємо»)

Але щоб наші велосипеди рушили, нам потрібно 3 приказки про осінь. (Учні називають)

Молодці. Тепер ми можемо вирушити в дорогу.

2.     Відгадування загадок про осінь.

Вирушаємо в нашу подорож. Першим, до кого ми завітаємо, буде місяць Вересень. (Слайд 3 )

Він пропонує вам розгадати загадки.

Давайте відгадаємо загадки. Будьте уважні.

Поглянь навколо – чарівниця                                     

В коралах і у золоті стоїть!                                                            

Пожовкле листя і бездонна просинь,

І срібне павутиння ледь тремтить…

Іскриться сонце, але вже не жарко,

Вітрець в русявих кленах шурхотить.

У жовтім листі всі алеї парку,

А золото з дерев летить собі й летить.

Дихне вітрець , і листячко зірветься,                                           

Щоб політати в синяві небес                                                                                                                                                                          

А я дивлюся – і мені здається,

Що я іду у казку, в світ чудес. (Осінь)

1. Сумно у гаях блукає,
    Жовті шати одягає.
    Золотисту стелить постіль —
    Жде сестрицю білу в гості- .....

2. Невидимка ходить в гаї,
    Всі дерева роздягає. 

3. Там доорює, там сіє,
    Трусить яблука в садах.
    І малює, як уміє,
    На листочках і листках.
    — Ну й завзята ж у роботі!
    — Так за те вся в позолоті. 

4. Хто золотом дерева вкриває, а потім його зриває? 

5. Без пензлика, без олівця
    Розфарбувала деревця. 
Відповідь на загадки 1-6: Осінь

6. Голі поля, мокне земля,
    Дощ поливає. Коли це буває? 

7. Жовте листячко летить,
   Під ногами шелестить.
   Сонце вже не припікає.
   Коли, діти, це буває? 
Відповідь на загадки 6-7: Восени

8. Тремчу, тремчу — змерзаю,
    Холодним всім вітрам
    Сорочку золотую
    По клаптикам роздам.
Відповідь на загадку 8: Осінній ліс

9. Кличуть нас ліси, поля, сади
    Дозбирати осені плоди.
    Із дерев спадає листя жовте.
    То землею ходить місяць...
Відповідь на загадку 9: Жовтень

10. Капле з неба, дахів, стріх
     Дощ холодний, перший сніг.
     Почорнів без листя сад,
     Що за місяць? 

11. Золоті метелики з дерева летять,
      Крильцями своїми сумно шарудять.
Відповідь на загадки 10-11: Листопад

12. Сидить — зеленіє,
     Лежить — пожовтіє,
     Падає — почорніє.
Відповідь на загадку: Листя

13. Без рук, без ніг,
     Та ворота відчиняє.

14. Без рук, без ніг,
     Під вікном ступає —
     В хату проситься.
Відповідь на загадки13-14: Вітер

15. Ходить баба сива-сива, розсипа горох по нивах.

16. То чорна, то сива
     По небі ходила;
     Набив її вітер —
     Сльози розпустила.
Відповідь на загадки: Хмара, дощ

-         Про які ознаки осені ми пригадали в загадках?

(Відповіді учнів)

3.           Перегляд презентації «Осінь в природі. Екскурсія по шкільному подвір’ю».

Давайте пригадаємо, як ми досліджували осінь на подвір’ї нашої школи. (Перегляд презентації)

Вересень дізнався, що ми вирушаємо в гості до його братів і передав для брата Жовтня скриньку з подарунками. (в скриньці лежать осінні листочки).

4.     Робота з презентацією.

А ось і Жовтень-художник. Позолотив всі дерева і дав сигнал природі готуватися до зими. (Слайд 4)

Давайте передамо йому подарунок від брата. (Діти приклеюють осінні листочки на магнітну дошку) Але виявляється  в скринці Вересня є ще й лист до брата. Давайте його зачитаємо.

Слайд 5 - текст листа

Наближається зима. Давайте визначимо, як готується природа до зими. Допоможуть нам в цьому слайди презентації .

Щоб справитись з завданням, вам потрібно вибрати правильні відповіді з запропонованих на слайдах.

Слайд 6 - рослини

Слайд 7 - комахи

Слайд 8 - птахи

Слайд 9 - тварини

Молодці, діти, ви чудово справились з завданнями. Місяць Жовтень розвеселився і дуже вдячний вам.

Тепер він просить вас передати привіт своєму брату-бешкетнику Листопаду. А разом з ним передає лист-сюрприз для брата.

5.     Виконання завдання в робочому зошиті.

Продовжуємо нашу подорож.

Але хто це?

Хитрий лис вкрав наш конверт з листом для Листопада. І залишив для нас записку. Давайте її прочитаємо. (Слайд 10)

Давайте виконаємо завдання на с. 21 робочого зошита. (Колективно виконуємо завдання і записуємо відповіді)

Лисеня задоволене вашими відповідями, тепер від повертає лист до Листопада.

6.     Встановлення причинно-наслідкових зв’язків.

Слайд 11. А ось і сам Листопад-бешкетник.

Тож передамо для нього лист. Виявляється у ньому, крім привітання, завдання для нас.

Ось одне з них. Поясніть зв’язок між живою і неживою природою. (Слайд 12) 

-         Як називається зв'язок між 2,3, 4 блоками в схемі? (Ланцюжок живлення)

А ось і наступне завдання (Слайд 13).

Встановіть послідовність між явищами природи восени.

І\/. Підведення підсумків уроку.

Ви молодці, добре справились з усіма завданнями. (Слайд 14)

Але брати-місяці підготували для декого з вас сюрприз. (Нагородження учнів грамотами за вивчення теми «Осінь в природі»)

На цьому наша подорож закінчена.

Соціалізація учнів

СОЦІАЛІЗАЦІЯ УЧНІВ

         Останнім  часом  суспільство  вимагає  від  школи  виконання  соціальної функції,  а  саме:  введення  дитини  за  допомогою  навчання  у  розгалужену структуру  соціальних  ролей.  Залучення  учнів  до  участі  в  позакласній, позашкільній  роботі  сприяє  набуттю  ними  соціального  досвіду,  тобто відбувається  процес соціалізації особистості,  підготовка до  виконання  своєї ролі в суспільстві.  Адже особистість розвивається через активні суспільні дії,  свідомо  перетворюючи  і  оточуюче  середовище,  і  себе  в  процесі цілеспрямованої діяльності. Вчені  по  різному  висвітлюють  зміст  поняття «соціалізація».  На  нашу  думку,  слід  дотримуватися  визначення  соціалізації «як  двостороннього процесу,  що  включає  в  себе,  з  одної  сторони,  засвоєння  індивідом соціального досвіду,  соціальних ролей,  норм,  цінностей шляхом входження в соціальне середовище,  систему соціальних зв’язків,  з  іншої сторони,  процес активного  відтворення  індивідом  системи  соціальних  зв’язків  за  рахунок його активної діяльності,  активного включення в соціальне середовище»

         Соціалізація охоплює всі процеси залучення до культури,  комунікації і навчання,  з  допомогою  яких  особистість  набуває  здатності  брати  участь  у суспільному  житті.  Виділяються  три  основні  сфери,  в  яких  відбувається становлення  особистості: «спілкування,  діяльність,  самосвідомість».

         Визначальним  є  положення  про  те,  що  особистість,  яка  дотримується моральних норм в обставинах,  що постійно змінюються,  повинна мати певні орієнтири  для  визначення  лінії  своєї  поведінки.  Суперечності  можуть виникати  через  неправильні  уявлення,  неточне  сприймання  одержаної інформації,  реальних  життєвих  ситуацій,  будь-яких  інших  факторів,  характерних  для  сучасної  нестабільної  соціальної  ситуації.  Тим  більше,  що канали  і  засоби  передання  інформації  не  завжди  враховують,  а  часто ігнорують  психолого-педагогічні  особливості  учнів,  а  в  окремих  випадках інформація  має  негативну  спрямованість.  Саме  тому  навчально-виховне середовище  має стати джерелом соціального розвитку учнів. Левову частку в соціалізації учнів у сучасному освітньому просторі відіграє духовний храм – шкільна бібліотека.

         Щоб консолідувати навчально-виховне середовище на основі спільних цінностей, потрібна висока загальна культура, педагогічна культура і значний творчий  потенціал.  Вчителі  прагнуть  до  того,  щоб  навчально - виховне  середовище  забезпечило  емоційно-психологічну  захищеність  і душевний  комфорт  особистості. Адже  вчені  вважають,  що  соціалізувати дитину –  це насамперед навчити її  жити у злагоді  із собою та навколишнім світом.  Узагальненим  індикатором  соціалізації  особистості  виступає  її соціальна активність. Управлінням освіти відзначена щорічна активна участь та художньо-естетичне оформлення виготовлених експонатів до Дня міста, фестивалю національних меншин. 

         Відомо,  що  соціальна  активність  не  є  вродженою  якістю  особистості. Вона  формується  у  процесі  життя.  Необхідно  підкреслити,  що  досить ефективно  цей  процес  відбувається  у  підлітковому  віці.  Як  стверджують психологи,  підлітковий  вік  є  періодом  значних  зрушень  у  розвитку самосвідомості  особистості:  спостерігається  висока  сприйнятливість процесів,  що  відбуваються  в державі;  велике  прагнення  до  самопізнання  та пізнання свого краю, вивчення історії, традицій, культури тощо.

         Саме  в  цьому  віці  закладаються  основи  свідомої  поведінки,  загальна спрямованість  у  розвитку  соціальної  активності,  формується  свідоме ставлення до себе як до члена суспільства.  І від того,  як будуть сформовані морально-ціннісні  орієнтири  підлітка,  залежить  становлення  соціальних установок  його  особистості.  Однак,  учень  ще  не  володіє  достатньо розвиненою соціальною свідомістю,  не  має  цілком сформованої орієнтації  і тому особливо чутливий до того,  як співвідноситься те,  чому його навчають, і безпосередня практика.  Тому, вчителями школи І ступеня налагоджена робота щодо формування моральних цінностей, розвитку соціальної активності своїх підопічних.

         В  умовах  невідповідності  соціальної  спрямованості  навчально-виховного середовища і набутих теоретичних знань особистість або повністю відкидає  ці  знання,  керуючись,  як  правило,  життєвою  логікою  при безпосередній  практичній  взаємодії  із  зовнішнім  світом  або  діє  лише формально відповідно до них,  без внутрішньої переконаності у правильності своєї поведінки.

         Зазначимо,  що  учні  нашої  школи  уже  з  дитинства  знаходяться  під впливом  системи  суспільно  зумовлених  зв’язків  і  стосунків.  Ті  чи  інші ситуації,  які  виникають  у  школі,  стають  предметом  обговорення  на  вулиці; складається суспільна думка,  яка впливає на розвиток особистості.  В той же час, значна частина  школярів  в повній мірі не має можливостей відвідувати позашкільні та культурні заклади міста, що негативно позначається на загальному рівні соціалізації учнів.

         Сучасна соціально-економічна ситуація, несприятливі зміни, що відбулися протягом останнього десятиліття у доходах і рівні добробуту, якості й доступності до різного роду послуг є фактором погіршення становища сімей з дітьми. Важкі умови праці та низький рівень заробітної плати не дають змоги повноцінно забезпечувати життєві потреби населення (а, особливо, у віддаленій від міста школі), гарантувати реалізацію прав дітей, їх повноцінний розвиток, соціалізацію.

Процес  соціалізації  відбувається  як  єдність  усіх  трьох  сфер.  Така  єдність створює  для  учня  дійсність,  в  якій  він  може  спілкуватися,  оволодіваючи  системою  соціальних  відносин.  Отже,  суть  процесу  соціалізації  полягає  в тому,  що  особистість  поступово  засвоює  соціальний  досвід  і  використовує його для адаптації до соціуму. На  думку  вчених,  таке  засвоєння  відбувається  як  стихійно,  так  і цілеспрямовано.  Цілеспрямовані процеси впливу на особистість реалізуються передусім  у  навчанні  та  вихованні,  які  здійснюються  в  сім’ї,  школі, позашкільних суспільних та громадських організаціях. Стихійний  вплив  здійснюється  через  соціальні  ситуації  реального життя, масові інформаційні системи тощо.

Діалектика  процесу  соціалізації  полягає  в  тому,  що  особистість  не  є пасивною  по  відношенню  до  соціокультурного  середовища.  Володіючи активністю  та  відносною  самостійністю,  вона  вибірково  ставиться  до зовнішніх  обставин  у  процесі  засвоєння  соціального  досвіду.  Наявність  соціологічного знання впливає на усвідомлену дію особистості.

Як  результат  і  передумова  соціалізації,  культура  особистості  є  не просто  сукупність  знань  і  переконань.  Це  якісно  визначений  спосіб життєдіяльності,  який  є  втіленням  внутрішніх  якостей  особистості. Розуміння культурної сутності особистості пов’язане з власним сприйняттям суспільних цінностей,  які надають сенс життєдіяльності.  Вимоги суспільства до  особистості  відображаються  у  соціальних  нормах,  які  є  зовнішньою необхідністю по відношенню до неї.

Проте,  жодні соціальні норми не  визначатимуть  поведінку учня,  поки не  будуть  внутрішньо  сприйняті  особистістю.  Учень  стає  активним учасником  процесу  соціалізації,  використовуючи  соціальний  досвід попередніх  поколінь,  враховуючи  особливості  ментальності  українського народу,  культурні надбання інших народів.  Одне із завдань освіти як фактора соціалізації  учнів  полягає  у  сприянні  творчій  адаптації  молодої  людини  до суспільного життя.  

         Соціалізація  учнів  відбувається  насамперед  через  залучення  їх  до культурних  цінностей  через  систему  знань.  У  зв’язку  з  цим  актуалізується необхідність  введення  факультативного  курсу  соціології  в  школі,  щоб  учні були  здатні  орієнтуватися  у  процесах,  які  відбуваються  у  суспільстві.  Це один  із  вагомих  чинників  цілеспрямованої  соціалізації.  Таким  чином, «індивід може здійснити вплив на світ,  що його оточує,  визначаючи напрями, в  яких  рухається  суспільство».  Це  дасть  змогу  підвищити відповідальність особистості за власні вчинки.

         Соціальний  розвиток,  життєві  орієнтири,  цінності та  запити школярів  мають  специфічні  ознаки.  Ціннісні  орієнтації  у  поєднанні  із соціальними  нормами  складають  цілісно-нормативну  систему  регуляції їхньої  поведінки,  яка  постійно  контролюється  громадою  через  сусідів, родичів,  школу,  органи  місцевого самоврядування. 

Багатогранність життя  школи забезпечується спільними зусиллями колективу, місцевих господарств, громадськості. Мала  чисельність  учнівського  і  педагогічного  колективів  є  суттєвою ознакою  функціонування  школи.  Організація  навчальної діяльності  учнів  у  школі  не  обмежується  заняттями,  оскільки  навчальний  і виховний процеси тісно пов’язані між собою.  Позитивним моментом є те,  що створюються  сприятливі  передумови  для  індивідуалізації  навчальної  і виховної роботи, взаємовпливу учнів. Специфіка  малочисельної  школи  вимагає  особливої  уваги  до організації  позакласної  діяльності,  що  враховує  запити  та  інтереси  дитини. Цьому слугують різновікові  гуртки.

З метою усвідомлення причетності учнівської молоді до великої шкільної родини міста, формування ціннісних ставлень учнів до себе, людей, суспільства та культурних цінностей, життєвої компетентності, толерантності міська КТС «Шкільна родина» ознайомлює учнів із досвідом життєдіяльності класних колективів, учнівського самоврядування, класів та шкіл. У рамках КТС «Шкільна родина» учнівське самоврядування школи готує зустріч шкіл-партнерів та  міні-проект  «В гостях у школи». Учні школи разом із класними керівниками задіяні  в пошуковій діяльності за напрямом «Випускники – видатні особистості в будь-якій галузі, активні громадські діячі». За результатами пошукової діяльності до  міського музею освіти міста буде оформлено альбом  «Школа ними пишається».

Досить  плідним  є  досвід, який набувають учні під час роботи над соціальними  проектами, які реалізуються,  опираючись  на  учнівське  самоврядування.   Так, благодійні акції «Запали надію в серці», Всеукраїнська акція «Лист пораненому», Благодійна акція по збору коштів на потребу воїнів 79 аеромобільної бригади, які знаходяться в зоні АТО,  формують повагу до захисників Вітчизни, воїнів-учасників АТО, виховують учнівську молодь на прикладах подвигів старших поколінь в ім’я миру, волі українського народу і незалежності нашої держави, виховують  співчуття, доброту та милосердя.

Адже  процес  соціалізації  неможливий  без  залучення  учнів  до  участі  в управлінні  шкільними  справами  через  організацію  учнівського самоврядування. Таке самоврядування робить шкільне життя змістовним,  творчим. Зазначимо, що система самоврядування може набувати будь-яких форм,  але вона повинна функціонувати так, щоб  кожний  учень  розвивався  та  ставав  соціально  успішною  особистістю.

У  школі  діє  така  система,  де  учні  мають  більше  можливостей  для самовираження,  розвитку  і  виявлення  організаторських,  виконавчих, комунікативних умінь. Завдяки цьому активізувалася волонтерська робота. Участь у акціях, робота гуртках,  творчих  об’єднаннях,  участь  у  різноманітних  конкурсах,   участь у корисних справах є початковими ланками соціалізації особистості,  у процесі якої здобувається практичний досвід громадянської дії.  Соціалізація учнів не обмежується лише позакласною та позашкільної роботою. На уроках вчителями впроваджується технологія  проектів  з  розв’язання  завдань  удосконалення  соціальної дійсності,  що  обумовлює  соціалізацію  учнів,  налічує  такі  стадії  зміни поведінки,  як  підготовка,  усвідомлення,  переоцінка,  дія.  Учні  виробляють власну позицію,  моделюють різні ситуації,  виробляють нові проекти спільної діяльності.  При виборі тематики творчих проектів враховується краєзнавчий матеріал рідного села.  Саме  соціальні  проекти  виступають  одним  із шляхів зростання соціальної активності особисті.

Важливим  у  розвитку  соціальної  активності  учнів  є  оволодіння навичками  поведінки  у  соціальному  середовищі,  сприйняття  та  засвоєння моральних  норм,  загальнолюдських  цінностей.  Розвиток  комунікативних здібностей  дитини  дозволяють  їй  інтегруватися  в  суспільство,  сприяють формуванню уміння спілкуватися,  вести дискусії,  відстоювати власну думку.  З метою набуття учнями соціального досвіду,  уміння жити у громадянському суспільстві  слід  активніше  включати  школярів  у  різні  форми  діяльності  на основі  діалогу,  співпраці.  Учням  слід  надавати  більше  прав  і  повноважень, створювати широкі можливості для самореалізації кожного. Через  діяльнісний  підхід  в  освітньому  процесі  учень  бере  участь  у моделюванні  явищ  суспільного  життя.  З  цією  метою  пропонується моделювання  проблемних  ситуацій,  використання  методу  проектів, створення  індивідуально-групових  програм  навчання  спілкуванню, впровадження занять з культури спілкування. З 2014-2015 н.р. у групі подовженого дня започатковано освітній курс «Освіта для сталого розвитку в дії». 

Спілкування  завжди  виступає  референтним  показником  усіх суспільних  інновацій,  які  безпосередньо  віддзеркалюються  у  змістових характеристиках,  механізмах  і  спрямованості  цього  процесу.  Кожна  дитина проходить  свій  індивідуальний  шлях  в  опануванні  навичкам взаєморозуміння,  у  розвитку  відповідних  здібностей.  Необхідно розширювати  досвід  спілкування  учнів,  різноманітні  контакти  з  батьками громадськістю,  оскільки  наші учні  мають  обмежене  число  суб’єктів спілкування.  

         Отже, для  актуалізації  комунікативних  можливостей  учнів  необхідно виділити  педагогічні  умови,  за  яких  найбільш  успішно  відбуватиметься процес спілкування, а саме:

·  організація  діяльності  колективу  на  основі  поєднання  управління самоуправління та саморегуляції;

·  проблемність  запропонованого  змісту,  що  вимагає  від  учнів самостійних рішень під час обміну думками;

·  забезпечення  суб’єктивної  значущості  змісту  для  колективу особистості,  враховуючи  вік,  інтереси  учнів,  особливості спілкування на певному віковому періоді їх розвитку.

·  використання творчих можливостей учнів в організації діяльності.

Реалізація  визначених  умов  допоможе  зробити  міжособистісному спілкування школярів змістовним, соціально цінним.

Вважаю, що спільною  метою  педагогічного  та  учнівського  колективів є формування  ініціативної,  соціально  активної,  спроможної  приймати нестандартні  рішення  особистості.  Здатність  успішно  взаємодіяти  з  іншим дає  змогу  виявляти  активність,  зумовлює  соціальне  становлення  учнів  школи.  Усвідомлення школярами своєї причетності до розв’язання важливих  громадянських  справ  є  ознакою  їхньої  активної  позиції у дорослому житті.