Соціалізація учнів

СОЦІАЛІЗАЦІЯ УЧНІВ

         Останнім  часом  суспільство  вимагає  від  школи  виконання  соціальної функції,  а  саме:  введення  дитини  за  допомогою  навчання  у  розгалужену структуру  соціальних  ролей.  Залучення  учнів  до  участі  в  позакласній, позашкільній  роботі  сприяє  набуттю  ними  соціального  досвіду,  тобто відбувається  процес соціалізації особистості,  підготовка до  виконання  своєї ролі в суспільстві.  Адже особистість розвивається через активні суспільні дії,  свідомо  перетворюючи  і  оточуюче  середовище,  і  себе  в  процесі цілеспрямованої діяльності. Вчені  по  різному  висвітлюють  зміст  поняття «соціалізація».  На  нашу  думку,  слід  дотримуватися  визначення  соціалізації «як  двостороннього процесу,  що  включає  в  себе,  з  одної  сторони,  засвоєння  індивідом соціального досвіду,  соціальних ролей,  норм,  цінностей шляхом входження в соціальне середовище,  систему соціальних зв’язків,  з  іншої сторони,  процес активного  відтворення  індивідом  системи  соціальних  зв’язків  за  рахунок його активної діяльності,  активного включення в соціальне середовище»

         Соціалізація охоплює всі процеси залучення до культури,  комунікації і навчання,  з  допомогою  яких  особистість  набуває  здатності  брати  участь  у суспільному  житті.  Виділяються  три  основні  сфери,  в  яких  відбувається становлення  особистості: «спілкування,  діяльність,  самосвідомість».

         Визначальним  є  положення  про  те,  що  особистість,  яка  дотримується моральних норм в обставинах,  що постійно змінюються,  повинна мати певні орієнтири  для  визначення  лінії  своєї  поведінки.  Суперечності  можуть виникати  через  неправильні  уявлення,  неточне  сприймання  одержаної інформації,  реальних  життєвих  ситуацій,  будь-яких  інших  факторів,  характерних  для  сучасної  нестабільної  соціальної  ситуації.  Тим  більше,  що канали  і  засоби  передання  інформації  не  завжди  враховують,  а  часто ігнорують  психолого-педагогічні  особливості  учнів,  а  в  окремих  випадках інформація  має  негативну  спрямованість.  Саме  тому  навчально-виховне середовище  має стати джерелом соціального розвитку учнів. Левову частку в соціалізації учнів у сучасному освітньому просторі відіграє духовний храм – шкільна бібліотека.

         Щоб консолідувати навчально-виховне середовище на основі спільних цінностей, потрібна висока загальна культура, педагогічна культура і значний творчий  потенціал.  Вчителі  прагнуть  до  того,  щоб  навчально - виховне  середовище  забезпечило  емоційно-психологічну  захищеність  і душевний  комфорт  особистості. Адже  вчені  вважають,  що  соціалізувати дитину –  це насамперед навчити її  жити у злагоді  із собою та навколишнім світом.  Узагальненим  індикатором  соціалізації  особистості  виступає  її соціальна активність. Управлінням освіти відзначена щорічна активна участь та художньо-естетичне оформлення виготовлених експонатів до Дня міста, фестивалю національних меншин. 

         Відомо,  що  соціальна  активність  не  є  вродженою  якістю  особистості. Вона  формується  у  процесі  життя.  Необхідно  підкреслити,  що  досить ефективно  цей  процес  відбувається  у  підлітковому  віці.  Як  стверджують психологи,  підлітковий  вік  є  періодом  значних  зрушень  у  розвитку самосвідомості  особистості:  спостерігається  висока  сприйнятливість процесів,  що  відбуваються  в державі;  велике  прагнення  до  самопізнання  та пізнання свого краю, вивчення історії, традицій, культури тощо.

         Саме  в  цьому  віці  закладаються  основи  свідомої  поведінки,  загальна спрямованість  у  розвитку  соціальної  активності,  формується  свідоме ставлення до себе як до члена суспільства.  І від того,  як будуть сформовані морально-ціннісні  орієнтири  підлітка,  залежить  становлення  соціальних установок  його  особистості.  Однак,  учень  ще  не  володіє  достатньо розвиненою соціальною свідомістю,  не  має  цілком сформованої орієнтації  і тому особливо чутливий до того,  як співвідноситься те,  чому його навчають, і безпосередня практика.  Тому, вчителями школи І ступеня налагоджена робота щодо формування моральних цінностей, розвитку соціальної активності своїх підопічних.

         В  умовах  невідповідності  соціальної  спрямованості  навчально-виховного середовища і набутих теоретичних знань особистість або повністю відкидає  ці  знання,  керуючись,  як  правило,  життєвою  логікою  при безпосередній  практичній  взаємодії  із  зовнішнім  світом  або  діє  лише формально відповідно до них,  без внутрішньої переконаності у правильності своєї поведінки.

         Зазначимо,  що  учні  нашої  школи  уже  з  дитинства  знаходяться  під впливом  системи  суспільно  зумовлених  зв’язків  і  стосунків.  Ті  чи  інші ситуації,  які  виникають  у  школі,  стають  предметом  обговорення  на  вулиці; складається суспільна думка,  яка впливає на розвиток особистості.  В той же час, значна частина  школярів  в повній мірі не має можливостей відвідувати позашкільні та культурні заклади міста, що негативно позначається на загальному рівні соціалізації учнів.

         Сучасна соціально-економічна ситуація, несприятливі зміни, що відбулися протягом останнього десятиліття у доходах і рівні добробуту, якості й доступності до різного роду послуг є фактором погіршення становища сімей з дітьми. Важкі умови праці та низький рівень заробітної плати не дають змоги повноцінно забезпечувати життєві потреби населення (а, особливо, у віддаленій від міста школі), гарантувати реалізацію прав дітей, їх повноцінний розвиток, соціалізацію.

Процес  соціалізації  відбувається  як  єдність  усіх  трьох  сфер.  Така  єдність створює  для  учня  дійсність,  в  якій  він  може  спілкуватися,  оволодіваючи  системою  соціальних  відносин.  Отже,  суть  процесу  соціалізації  полягає  в тому,  що  особистість  поступово  засвоює  соціальний  досвід  і  використовує його для адаптації до соціуму. На  думку  вчених,  таке  засвоєння  відбувається  як  стихійно,  так  і цілеспрямовано.  Цілеспрямовані процеси впливу на особистість реалізуються передусім  у  навчанні  та  вихованні,  які  здійснюються  в  сім’ї,  школі, позашкільних суспільних та громадських організаціях. Стихійний  вплив  здійснюється  через  соціальні  ситуації  реального життя, масові інформаційні системи тощо.

Діалектика  процесу  соціалізації  полягає  в  тому,  що  особистість  не  є пасивною  по  відношенню  до  соціокультурного  середовища.  Володіючи активністю  та  відносною  самостійністю,  вона  вибірково  ставиться  до зовнішніх  обставин  у  процесі  засвоєння  соціального  досвіду.  Наявність  соціологічного знання впливає на усвідомлену дію особистості.

Як  результат  і  передумова  соціалізації,  культура  особистості  є  не просто  сукупність  знань  і  переконань.  Це  якісно  визначений  спосіб життєдіяльності,  який  є  втіленням  внутрішніх  якостей  особистості. Розуміння культурної сутності особистості пов’язане з власним сприйняттям суспільних цінностей,  які надають сенс життєдіяльності.  Вимоги суспільства до  особистості  відображаються  у  соціальних  нормах,  які  є  зовнішньою необхідністю по відношенню до неї.

Проте,  жодні соціальні норми не  визначатимуть  поведінку учня,  поки не  будуть  внутрішньо  сприйняті  особистістю.  Учень  стає  активним учасником  процесу  соціалізації,  використовуючи  соціальний  досвід попередніх  поколінь,  враховуючи  особливості  ментальності  українського народу,  культурні надбання інших народів.  Одне із завдань освіти як фактора соціалізації  учнів  полягає  у  сприянні  творчій  адаптації  молодої  людини  до суспільного життя.  

         Соціалізація  учнів  відбувається  насамперед  через  залучення  їх  до культурних  цінностей  через  систему  знань.  У  зв’язку  з  цим  актуалізується необхідність  введення  факультативного  курсу  соціології  в  школі,  щоб  учні були  здатні  орієнтуватися  у  процесах,  які  відбуваються  у  суспільстві.  Це один  із  вагомих  чинників  цілеспрямованої  соціалізації.  Таким  чином, «індивід може здійснити вплив на світ,  що його оточує,  визначаючи напрями, в  яких  рухається  суспільство».  Це  дасть  змогу  підвищити відповідальність особистості за власні вчинки.

         Соціальний  розвиток,  життєві  орієнтири,  цінності та  запити школярів  мають  специфічні  ознаки.  Ціннісні  орієнтації  у  поєднанні  із соціальними  нормами  складають  цілісно-нормативну  систему  регуляції їхньої  поведінки,  яка  постійно  контролюється  громадою  через  сусідів, родичів,  школу,  органи  місцевого самоврядування. 

Багатогранність життя  школи забезпечується спільними зусиллями колективу, місцевих господарств, громадськості. Мала  чисельність  учнівського  і  педагогічного  колективів  є  суттєвою ознакою  функціонування  школи.  Організація  навчальної діяльності  учнів  у  школі  не  обмежується  заняттями,  оскільки  навчальний  і виховний процеси тісно пов’язані між собою.  Позитивним моментом є те,  що створюються  сприятливі  передумови  для  індивідуалізації  навчальної  і виховної роботи, взаємовпливу учнів. Специфіка  малочисельної  школи  вимагає  особливої  уваги  до організації  позакласної  діяльності,  що  враховує  запити  та  інтереси  дитини. Цьому слугують різновікові  гуртки.

З метою усвідомлення причетності учнівської молоді до великої шкільної родини міста, формування ціннісних ставлень учнів до себе, людей, суспільства та культурних цінностей, життєвої компетентності, толерантності міська КТС «Шкільна родина» ознайомлює учнів із досвідом життєдіяльності класних колективів, учнівського самоврядування, класів та шкіл. У рамках КТС «Шкільна родина» учнівське самоврядування школи готує зустріч шкіл-партнерів та  міні-проект  «В гостях у школи». Учні школи разом із класними керівниками задіяні  в пошуковій діяльності за напрямом «Випускники – видатні особистості в будь-якій галузі, активні громадські діячі». За результатами пошукової діяльності до  міського музею освіти міста буде оформлено альбом  «Школа ними пишається».

Досить  плідним  є  досвід, який набувають учні під час роботи над соціальними  проектами, які реалізуються,  опираючись  на  учнівське  самоврядування.   Так, благодійні акції «Запали надію в серці», Всеукраїнська акція «Лист пораненому», Благодійна акція по збору коштів на потребу воїнів 79 аеромобільної бригади, які знаходяться в зоні АТО,  формують повагу до захисників Вітчизни, воїнів-учасників АТО, виховують учнівську молодь на прикладах подвигів старших поколінь в ім’я миру, волі українського народу і незалежності нашої держави, виховують  співчуття, доброту та милосердя.

Адже  процес  соціалізації  неможливий  без  залучення  учнів  до  участі  в управлінні  шкільними  справами  через  організацію  учнівського самоврядування. Таке самоврядування робить шкільне життя змістовним,  творчим. Зазначимо, що система самоврядування може набувати будь-яких форм,  але вона повинна функціонувати так, щоб  кожний  учень  розвивався  та  ставав  соціально  успішною  особистістю.

У  школі  діє  така  система,  де  учні  мають  більше  можливостей  для самовираження,  розвитку  і  виявлення  організаторських,  виконавчих, комунікативних умінь. Завдяки цьому активізувалася волонтерська робота. Участь у акціях, робота гуртках,  творчих  об’єднаннях,  участь  у  різноманітних  конкурсах,   участь у корисних справах є початковими ланками соціалізації особистості,  у процесі якої здобувається практичний досвід громадянської дії.  Соціалізація учнів не обмежується лише позакласною та позашкільної роботою. На уроках вчителями впроваджується технологія  проектів  з  розв’язання  завдань  удосконалення  соціальної дійсності,  що  обумовлює  соціалізацію  учнів,  налічує  такі  стадії  зміни поведінки,  як  підготовка,  усвідомлення,  переоцінка,  дія.  Учні  виробляють власну позицію,  моделюють різні ситуації,  виробляють нові проекти спільної діяльності.  При виборі тематики творчих проектів враховується краєзнавчий матеріал рідного села.  Саме  соціальні  проекти  виступають  одним  із шляхів зростання соціальної активності особисті.

Важливим  у  розвитку  соціальної  активності  учнів  є  оволодіння навичками  поведінки  у  соціальному  середовищі,  сприйняття  та  засвоєння моральних  норм,  загальнолюдських  цінностей.  Розвиток  комунікативних здібностей  дитини  дозволяють  їй  інтегруватися  в  суспільство,  сприяють формуванню уміння спілкуватися,  вести дискусії,  відстоювати власну думку.  З метою набуття учнями соціального досвіду,  уміння жити у громадянському суспільстві  слід  активніше  включати  школярів  у  різні  форми  діяльності  на основі  діалогу,  співпраці.  Учням  слід  надавати  більше  прав  і  повноважень, створювати широкі можливості для самореалізації кожного. Через  діяльнісний  підхід  в  освітньому  процесі  учень  бере  участь  у моделюванні  явищ  суспільного  життя.  З  цією  метою  пропонується моделювання  проблемних  ситуацій,  використання  методу  проектів, створення  індивідуально-групових  програм  навчання  спілкуванню, впровадження занять з культури спілкування. З 2014-2015 н.р. у групі подовженого дня започатковано освітній курс «Освіта для сталого розвитку в дії». 

Спілкування  завжди  виступає  референтним  показником  усіх суспільних  інновацій,  які  безпосередньо  віддзеркалюються  у  змістових характеристиках,  механізмах  і  спрямованості  цього  процесу.  Кожна  дитина проходить  свій  індивідуальний  шлях  в  опануванні  навичкам взаєморозуміння,  у  розвитку  відповідних  здібностей.  Необхідно розширювати  досвід  спілкування  учнів,  різноманітні  контакти  з  батьками громадськістю,  оскільки  наші учні  мають  обмежене  число  суб’єктів спілкування.  

         Отже, для  актуалізації  комунікативних  можливостей  учнів  необхідно виділити  педагогічні  умови,  за  яких  найбільш  успішно  відбуватиметься процес спілкування, а саме:

·  організація  діяльності  колективу  на  основі  поєднання  управління самоуправління та саморегуляції;

·  проблемність  запропонованого  змісту,  що  вимагає  від  учнів самостійних рішень під час обміну думками;

·  забезпечення  суб’єктивної  значущості  змісту  для  колективу особистості,  враховуючи  вік,  інтереси  учнів,  особливості спілкування на певному віковому періоді їх розвитку.

·  використання творчих можливостей учнів в організації діяльності.

Реалізація  визначених  умов  допоможе  зробити  міжособистісному спілкування школярів змістовним, соціально цінним.

Вважаю, що спільною  метою  педагогічного  та  учнівського  колективів є формування  ініціативної,  соціально  активної,  спроможної  приймати нестандартні  рішення  особистості.  Здатність  успішно  взаємодіяти  з  іншим дає  змогу  виявляти  активність,  зумовлює  соціальне  становлення  учнів  школи.  Усвідомлення школярами своєї причетності до розв’язання важливих  громадянських  справ  є  ознакою  їхньої  активної  позиції у дорослому житті.